Ступені свободи української анімації: українізація, сталінізм, відлига || KINO42 | вул. Костянтинівська, 11Б

Народження української анімації припадає на короткий, але плідний для української культури період українізації. У цей час молоде мистецтво йде в ногу зі всім світом, відкриваючи все нове та нове на своєму шляху. Українські аніматори у 1920-х роках знімали рекламу, пропаганду та дитячі історії, а іноді навіть все поєднували в одному творі.
Та репресивні лещата стискаються навколо української культури в 1930-ті роки. Реорганізація ВУФКУ (Всеукраїнського фотокіноуправління) фактично ліквідовує автономію українського кіновиробництва. Посилюється цензурно-адмінстративний тиск на аніматорів, результатом якого стає “зупинка розвитку” мистецтва, яке тільки почало набирати силу, на 20 років. І лише під час званої “відлиги” українська анімація “відроджується з перцем” в оточені науково-популярного кіно.
У лекції ми пройдемо шлях від зародження до відродження української анімації. Поговоримо про відкриття та “закриття”, які траплялися у цьому проміжку та про те, як митці, навіть виконуючи пропагандистські замовлення, знаходили шляхи говорити критично про важливі теми.
Лекція буде супроводжуватися фрагментами з анімаційних фільмів 1920-1960 років, що зберігаються в колекції Довженко-Центру.

Про лекторку:
Альона Пензій – кінознавиця Довженко-центру, кінокритикиня та культурна менеджерка. З 2018 працює в Довженко-центрі, спеціалізується на дослідженні історії українського неігрового кіно. Організаторка ретроспектив української анімації на міжнародних та українських майданчиках (ANIMATOR, The Cinémathèque Française, StopTrik, LINOLEUM). Співкураторка кінопрограм в Центрі сучасної культури у Дніпрі (DCCC). Членкиня комітету Національної премії кінокритики «КІНОКОЛО». Авторка кінокритичних текстів для LB.ua, «Української правди» та інших.